Травматичні спогади (ще далі)

Чи існують ще якись відмінності травматичних спогадів від звичайних, окрім надмірної яскравості, наявності фізичних відчуттів та невпорядкованості Спробуємо розібратись.

Зазвичай, наш мозок обробляє, упаковує простий спогад і кладе його на відповідну поличку із написом, наприклад,”Спогад про сніданок 08.10.19″. І з цього напису ми розуміємо, що це було вчора і ця подія вже завершена. Я була голодна, хотіла з’їсти йогурт, з’їла яєшню, погортала стрічку, посміялася і пішла на роботу. Все. Все це лишилося в минулому. У вчорашньому дні.

З травматичним спогадом все не так просто. Він занадто складний та великий для переробки. Він не влазить ні в жодну коробку, ні на якусь поличку. На нього не можна поклеїти ярлик із датою. І він весь час ніби відбувається теперь. Застиглий в часі. Заморожений.

Як пише Мартін Мюллер у книзі “Якщо ви пережили психотравмуючу подію: “Це означає, що те, як ми думали, є правдою в момент травми (приміром, “Я помру”), але не оновлюється після завершення травматичної подіїї. До прикладу, хтось може знати логічно, що він не помер під час теракту в Лондоні, але все ще відчуває ніби от-от помре чи вже помер”.

Таке накладання відчуттів може давати суттєвий дискомфорт та значно погіршувати якість життя. Такі спогади потребують додаткових зусиль з їх переробки.